Як Штучний Інтелект змінює природу людського життя

Звична турбота про здоров’я в епоху нових технологій

Щоранку, дивлячись у дзеркало на своє постійно втомлене обличчя, я починаю день із ковтка яблучного оцту та вітамінної таблетки. Далі — сардини, грейпфрут, важкий житній хліб, кисле молоко та кеш'ю. Ось так виглядає мій звичний раціон, що, зокрема, нагадує традиційну китайську медицину — вплив тут комплексний, а не цілеспрямований. Пізніше я займаюся важкою атлетикою і приймаю креатин, іноді колагенові пептиди з зеленим чаєм, а перед сном — ашвагандху та магній із кремнієм. Телефон щоранку повідомляє мені, що я проходжу 20 тисяч кроків.

Ці звички далеко не рідкість — багато моїх знайомих практикують щось подібне. Здається, ми — як і хлопці з мого юнацтва в Пекіні, які тоді були запальними, — перетворилися на тривожних чоловіків, що намагаються продовжити життя, яке колись хотіли втратити, і прагнуть зберегти молодість чи бодай життєву енергію якомога довше.

Світ змінюється — у ньому відкриваються неймовірні технології, і було б вкрай важко старіти в таку добу. Ось чому ми ходимо в сауну, зволожуємо шкіру, слідкуємо за кров’ю, збираємось у спільноти на краю великої трансформації людства. Люди завжди прагнули довгого і здорового життя, і середній вік додає цим прагненням напруги.

Технології та довголіття: реальна можливість?

З народженням штучного інтелекту наука отримала нові перспективи — від картографування людських білків до покращення сну, харчування і руху. Ось чому зростає віра у те, що нинішнє покоління зможе хакнути своє тіло, щоб прожити довше. Вчені активно розвивають інтерфейси «мозок-комп’ютер» (Brain-Computer Interfaces), які транслюють сигнали мозку у штучні виходи. Деякі вчені навіть мріють про завантаження людської свідомості у вічну цифрову форму.

Але тут виникає парадокс: у той час, коли технології наче відкривають двері до безсмертя, кількість дітей у багатьох країнах знижується. Дослідження, зокрема Національного бюро економічних досліджень США, вказують, що ранній доступ до смартфонів пов’язаний із падінням народжуваності.

У технополісах світу, як-от Кремнієва долина, Соул, Сінгапур і Шанхай, народжуваність рекордно низька. У Кремнієвій долині вона становить близько 9.7 народжень на тисячу осіб — що значно менше за інші регіони США. У Південній Кореї і Китаї показники ще нижчі. До речі, ці місця поділяють не лише високу ціну на житло та культ роботи, а й статус лідерів у сфері AI.

Як це співвідноситься: під час технологічного сплеску у людей зникає бажання заводити дітей? Чи початок ери штучного інтелекту якимось чином підриває цінність продовження роду?

Медицина, біотехнології і нові реалії у Китаї

Мій досвід у лютому 2018-го, коли я прокинувся з травмою голови у лікарні Шанхаю, нагадує про значення китайської медицини та його системи. Попри всі мої складні думки про країну, я визнаю якість її хірургічної допомоги.

Багато китайських науковців, які повернулися з США, працюють нині над великими державними проектами з біотехнологій. Китай ставить здоров’я і тривалість життя на рівень великої державної стратегії, адже населення старіє: понад чверть очікують старше за 60 років до 2040-го. Через це тіло людини в Китаї розглядають як «ресурс» для розвитку, ніби це новий вид сировини.

Наприкінці 2025 року в Шанхаї побував відомий ентузіаст довголіття Браян Джонсон, який відкрив клініку та провів саміт «Don’t Die». Тутешні виробники пептидів постачають ці речовини на Захід, але на місцевому рівні такої легалізації немає, і це викликає обережність.

Загалом, китайці більш оптимістично налаштовані до AI і біотехнологій, ніж американці, можливо, через більшу довіру до своєї влади. У Китаї держава справді може обмежити техногігантів, якщо ті виходять з-під контролю, тоді як в Америці люди часто відчувають, що їх захищає ледь хто.

Концепції трансгуманізму: США проти Китаю

Цікаво, що на Заході багато хто уявляє собі трансгуманізм як втечу від тіла, розум як дім для душі. Водночас у Китаї інше бачення: тіло завжди буде з нами, тож його треба переробити або полагодити. Це відображає глибші культурні відмінності і ставлення до людського існування в еру технологій.

Паризький філософ Александр Кожев говорив, що майбутнє людей — це «концерти жаб і цикад», натякаючи на стан бездіяльного задоволення без історичних змін. Здається, ми вже на шляху до чогось подібного, переходячи від індивідуалізму до більш біологічного, менш свідомого існування.

Що далі? Діти нової епохи

За останні роки я не просто дбаю про себе, а й прагну дати своїм синам найкраще: спорт, правильне харчування, сон і любов. При цьому я розумію — за їхнього шкільного віку світ трансформується настільки, що вони навряд чи будуть дітьми традиційного типу. Можливо, це люди з постійним супутником — штучним інтелектом, який допомагатиме їм у мисленні.

У наш час ми часто звертаємося до ChatGPT чи DeepSeek навіть з банальними здоров'яними питаннями. І це робить нас одночасно сильнішими і слабшими. Можна сказати, що вже зараз ми схожі на «протезних богів», що живуть у світі машин.

Коли я проводжу дітей у американському консульстві у Шанхаї, вони вже знають інші наративи, іншу культуру, ніж я. Можливо, їхнє покоління сформується інакше — не лише фізично, а й світоглядно. Діти — це не просто мости між минулим і майбутнім, як традиційно уявлялося, вони — справжні мутації, які допомагають виживати у новій реальності.