Головна проблема американського ринку праці — старіння бебі-бумерів, а не штучний інтелект

Протягом 250 років США мали очевидну перевагу: кількість працівників постійно зростала. Це допомагало адаптуватися до криз, технічних змін і будь-яких потрясінь у економіці. Однак тепер ця тенденція добігає кінця, і країна ще не зовсім усвідомила, що з цього випливає.

Згідно з дослідженнями Indeed Hiring Lab, до 2032 року чисельність робочої сили в США може скоротитися майже на 6 мільйонів осіб. І це не просто тимчасова економічна пауза, а наслідок демографічних змін: народжуваність падає вже десятиліттями, а покоління бебі-бумерів виходить на пенсію швидше, ніж молоді можуть прийти на їхнє місце.

До речі, бізнес тільки починає усвідомлювати вплив штучного інтелекту (ШІ). Багато дискусій крутиться навколо заощаджень і втрати робочих місць, але, якщо чесно, боятися, що ШІ забере всі робочі місця, — це зайве занепокоєння.

Поки немає масових звільнень через ШІ. Навпаки, компанії активно наймають спеціалістів для впровадження і підтримки цих технологій. Що ж справді трапляється — це демографічний спад, який зачепить різні галузі по-різному. Найбільший удар отримають сфери, що найменше можуть бути автоматизовані.

Наприклад, у таких сферах, як охорона здоров’я, будівництво і професійні ремесла, людська праця залишається незамінною. У деяких регіонах країни вже наростає дефіцит медичних працівників. За даними Health Resources and Services Administration, до 2038 року бракуватиме понад 140 тисяч лікарів. Представники цих галузей неодноразово скаржаться: вони не можуть знайти кваліфікованих фахівців, навіть коли загальна кількість робочих зменшується. Тим часом у таких сферах, як розробка програмного забезпечення чи маркетинг — там, де ШІ має найбільший вплив — найм трохи сповільнився.

ШІ може автоматизувати частину роботи програміста або знизити адміністративне навантаження медсестри. Але він не замінить догляд за пацієнтом чи зведення будинків без будівельників. Ось у чому суть: проблеми з кадрами виникають в професіях, які складно швидко замінити або автоматизувати.

Отже питання зовсім не у відсутності роботи, а в тому, наскільки швидко можна перемістити працівників у ті сфери, де вони справді потрібні. Але перетворити офісного працівника в медсестру або електрика миттєво не виходить через ліцензування, кошти на перепідготовку, географічні фактори та зарплатні очікування. Наші дослідження показують, що такі переходи дуже обмежені, навіть попри гостру нестачу працівників у певних галузях.

Що цікаво, ми довго спрямовували таланти переважно у фінанси та технології, що на той час обіцяли стабільність і гарні зарплати. Тим часом потреба в кадрах у сферах із найбільшими дефіцитами — від ремесел до деяких медичних спеціальностей — лише зростає. На жаль, ці роботи мають репутаційні проблеми: хоч вони стабільні й добре оплачувані, багато хто вважає інакше і уникає їх.

Ця розбіжність обходиться дорого. Роботодавці це помічають у вигляді довших процесів найму та більших витрат на пошук кадрів. З іншого боку, для претендентів це означає затримки з доходом і кар’єрним розвитком. Якщо дефіцит у ключових професіях буде тривалішим, тиск на працівників зростатиме, а розвиток економіки — уповільнюватиметься. Тож швидко знаходити потрібну людину на потрібне місце — тепер не просто бажання, а необхідність.

Закривати цю прірву доведеться по-іншому: роботодавцям варто планувати кадрову політику ширше, шукати таланти не лише у своїй галузі, а й у сусідніх регіонах і навіть серед працівників на різних рівнях кар’єри. Одночасно потрібно інвестувати в програми стажувань і перепідготовки, щоб залучати новачків у найзатребуваніші сфери, а не просто перекладати роботу існуючих працівників. За даними опитування Indeed, дві третини американців вважають розвиток навичок пріоритетом, але здебільшого роботодавці з цим пасують. У ситуації із повільним приростом робочої сили просто чекати на готових працівників уже не вийде – їх доведеться формувати.

Не менш важливо і самим працівникам бути готовими до змін. Кар’єрний шлях перестає бути лінійним, а навички виявляються корисними в інших сферах, часто несподіваних. Наприклад, проєктний менеджер, аналітик даних і керівник в роздрібній торгівлі виконують дуже різні задачі, але у майже 70% вакансій потрібні схожі операційні вміння. Хто продовжує розвиватися і не боїться змін, отримає перевагу на швидкозмінному ринку праці.

До речі, саме технології та ШІ можуть допомогти оформити ці переходи. Вони не просто автоматизують рутинну роботу, а й допомагають працівникам краще розуміти, як наявні навички підійдуть для інших професій. Також ШІ дає змогу роботодавцям бачити за межами стандартних критеріїв і знаходити кандидата, якого можливо і не помітили раніше. Дані для цього вже є, і тепер шанс скористатися ними як ніколи великий.

Власне, проблема не в тому, що таланту бракує. Американська робоча сила завжди була працьовитою, креативною і гнучкою – це залишиться і надалі. Інша справа, що тепер ми не можемо розраховувати лише на збільшення кількості працівників, щоб рухати економіку вперед. Менша за кількістю, але більш вимоглива робоча сила не потерпить повільного найму, хаотичного розподілу кадрів або працівників із невідповідними навичками. Наскільки добре вдасться це зробити — від того залежить багато.

Як це не банально звучить, але ставки високі. За останні 250 років ставити під сумнів здатність американців вирішувати складні завдання було безперспективно. Я не поспішаю ставити хрест і зараз.