На честь справжнього людського голосу, а не штучного інтелекту

Живий голос журналістики

Як відомо, справжнє не замінить штучне – це не тільки слова легендарного Марвіна Гея і Тамі Террелл, але і відчуття, що мене неодноразово відвідувало останнім часом. Зокрема, молодий журналіст з Баффало, Дейл Шумейкер, наголосив на тому, що його робота, пов’язана з глибокими розслідуваннями і спілкуванням з вразливими людьми, жодним чином не може бути покладена на штучний інтелект.

Пам’ятаєте той випадок про мігранта з Бірми, який загинув після недбалого ставлення з боку федеральних митних служб? Саме це розслідування кілька місяців тому вибухнуло увагою медіа, а прокурор Нью-Йорку почав офіційне розслідування.

Погляд журналістів на AI

Сам Дейл у своїй дописі в соцмережах відверто заявив, що вважає ідею заміни журналістської праці ШІ безглуздою. Адже його робота включає безліч кроків — від запитів по публічних документах і аналізу даних до спілкування людьми різних культур, що, до речі, штучний інтелект поки не здатен повноцінно виконати.

Що цікаво, відомі колеги відзначають, що штучний інтелект може допомогти з побічною роботою, як-от пошук інформації, транскрипція інтерв'ю чи підказки для текстів. Меган МакАрдл, колумністка Washington Post, порівнює чатботів із помічником, який виконує рутинні завдання, дозволяючи журналістам зосередитися на думці та письмі.

Водночас є думки, що існує журналістика, якої машина ніколи не замінить. Це насамперед робота, що базується на принциповості, особистому голосі і здатності говорити непопулярні, але важливі істини.

Особистий підхід до журналістики

Я мала нагоду поспілкуватися з Шумейкером – він підкреслив, що вважає власну роботу питанням честі. Та й через часті помилки, які може допустити AI, ризик оприлюднення неточностей великий, тож вся відповідальність за матеріали лежить лише на авторі.

До речі, нещодавно New York Times розірвали співпрацю з позаштатним рецензентом книг через підозру використання штучного інтелекту, що відтворював частини тексту іншого видання.

Пригадався мені й епізод із текстом Генрі Девіда Торо, який захоплював Е.Б. Уайта цілком непокращеною стилістикою. Хіба штучний інтелект міг би так просто обійтись без «редакційної чищення»?

Значення протестів і медіа

Ще одна тема, про яку думаю останнім часом — це масові протести «No Kings», які торік отримали небагато освітлення від New York Times. Проте тепер вони надрукували на перших сторінках кілька яскравих фото і докладний матеріал, що дає голос мітингувальникам. Чи зможуть ці акції вплинути на результати середньострокових виборів у листопаді — питання відкрите, але безперечно важливе.

Відомий історик і публіцист Тімоті Снайдер зауважив, що важливо поєднувати протести з організаційною роботою, адже мільйони людей на вулицях — це теж частина такої роботи, тож не варто протиставляти ці процеси.

Зрештою, дискусія про те, чи трансформуються вуличні виступи у політичні перемоги, абсолютно слушна і корисна для суспільства.

Завершення і подяки читачам

Закінчу цей текст на особистій ноті: я не користуюсь штучним інтелектом у своїх статтях, будь-то тут, на платформі Substack, чи в Guardian. Пишу сама, так само, як і мій колега з Баффало. Це, скажімо прямо, і є справжній голос журналістики.

Наостанок хочу подякувати всім вам, хто читає, коментує і підтримує незалежні медіа. Ваша увага дуже цінна, власне, як і сама журналістика, яку ми прагнемо зберегти.